Чарівник Смарагдового міста — Александр Волков

«Чарівник смарагдового міста» книжка про справжню дружбу. І неважливо, хто збирається дружити, люди чи тварина. В нашій книзі дружать люди з тваринами, та з магічними істотами, і ця справжня дружба проходить різноманітні випробування. І що найголовніше, наші герої не кидають один одного у біді.
Наприклад, коли Еллі та Тотошко та Лев заснули на маковому полі Залізний Дроворуб та Страшило не покинули їх, а з усіх сил, не шкодуючи себе намагалися їх урятувати. Коли знову ж таки Еллі, Тотошко та Боягузливий Лев потрапили в полон до злої чаклунки вони підтримували один одного. Еллі ховалася у клітці свого друга, приносила йому їжу, коли чаклунка намагалася морити його голодом.

Хочу звернути вашу увагу на той факт, що визволившись з полону Гінгеми наші друзі не забули про Страшилу і Залізного Дроворуба, які постраждали у битві з летучими мавпами.

А ще в книзі є великий шахрай – Гудвіл. Спочатку він вдає з себе чарівника, до якого всі ходять за порадами та допомогою. Як виявилося він звичайний фокусник-ілюзіоніст, але, погодьтеся – найкращий в своєму жанрі. Йому вдалося змусити всіх повірити у його магічні здібності. Крім того, він зміг змусити Страшилу повірити, що головки в його голові роблять опудало розумнішим, хоча той і до цього не одноразово проявляв розторопність та рятував друзів з складних ситуацій. Гудвіл зміг переконати Залізного Дроворуба, що клаптик червоної тканини у формі серця робить його добрішим, хоча той і раніше міг заржавіти лише від своїх сліз. Гудвіл переконав Боягузливого Лева, що рідина, яку він випив робить його хоробрим, хоча і до того, він проявляв сміливість захищаючи своїх друзів, згадати хоча б епізод, коли він прогнав саблезубого тигра. А все було банально просто – нашим героям просто не вистачало впевненості у власних силах.