Поширені уявлення про британську колонізацію Індії ґрунтуються на тезі про ефективну імперську експансію та цивілізаційні переваги євро- пейців над відсталими мешканцями «Східних Індій». Вільям Далрімпл вправно спростовує ці міфи. Коли у 1614 році посол англійського короля Якова І прибув до імперії Великих Моголів, при імператорському дворі його сприйняли майже як дикуна. Тоді Індія була найбільшим економічним і культурним центром світу, об’єднуючи в одній державі близько сотні мільйонів людей, які створювали майже чверть світового продукту. Як сталося, що ця велична імперія підпала під владу острівного королівства з іншого краю планети? Справжня колонізація Індії йшла інакше, ніж зазвичай вважають. Перш ніж перейти під контроль британської Корони Індія опинилася в руках приватної фірми – акціонерного товариства купців, чия штаб-квартира у Лондоні налічувала всього кілька десятків співробітників. А вже до середини XVIII століття Ост-Індська компанія стала першою в світі транснаціональною корпорацією, яка не лише контролювала левову частку світової торгівлі, а й розв’язувала війни, скидала правителів, учиняла заколоти, скуповувала політиків і безкарно скоювала численні злочини проти пересічних людей. Вільям Далрімпл розповідає непросту й дивовижну історію про те, як група вчорашніх піратів й авантюристів створила комерційну органі- зацію, чия безжальна жага до наживи, підкріплена військовою потугою, зрештою змінила плин світової історії та заклала підмурки «імперії, над якою ніколи не заходить сонце».