Біблійні герої часто називали себе біженцями та переселенцями. Ми, послідовники Христа, поділяємо долю тих, що «прагнуть кращої, небесної батьківщини» й свідомі «що вони чужинці та мандрівники на землі» (Євреїв 11:16,13).

Життя мандрівника не легке. По-перше, ми стикаємося з тими самими проблемами, що й світ, у якому подорожуємо. Це війни та епідемії, катастрофи й катаклізми, хвороби й страждання, втрата близьких і наближення смерті.

По-друге, ми як чужинці страждаємо від самого світу. В нас убачають то загрозу, то легку здобич. Чужинець завжди перший у черзі на звинувачення та гоніння.

По-третє, нас підстерігають пастки, потрапивши в які ми ризикуємо забути своє істинне призначення. Ми можемо забути, що ми тут — недоречні. Недоречні й несвоєчасні. Тимчасові гості й чужинці.

«Марно розкидати сіті у птаха на очах. Ці люди… влаштовують засідку на власне життя», — попереджає премудрий Соломон (Приказки 1:17−18). Тому дуже важливо вміти розпізнавати небезпеки, що чигають на нас.