Ґай Валерій Катулл (84–54 рр. до Хр.) — найбільший лірик Давнього Риму, молодший сучасник Ціцерона і Цезаря, попередник Верґілія та інших поетів «золотої доби» римської літератури. Творець суб’єктивної лірики, лідер неотериків («нових поетів»), родом з Верони, загинув за нез’ясованих обставин у Римі. Писав «штучки поетичні», поеми на мітологічні теми, а також елегії та епіграми. Вони були об’єднані в одну «Книгу Катулла Веронського», що нараховує понад 120 поетичних творів. Як поет Катулл був наново відкритий на початку XIV ст., а відтак його поезія мала значний вплив на ренесансних поетів. До шкільних авторів не належав, але його цитували в курсах теорії поезії, зокрема в Києво-Могилянській академії. Хоча вірші Катулла почали перекладати по-українському понад сто років тому (серед перекладачів були Тарас Франко і Микола Зеров), але повне зібрання творів поета в українських перекладах виходить уперше. Видання двомовне. Латинський ориґінал опрацьовано за ренесансними рукописами та виданнями. У коментарях враховано текстологічні студії над Катуллом — від часів Ренесансу й дотепер.
Книги
Написать отзыв
Задать вопрос