Пекельний тиждень. Сім днів, що змінять твоє життя — Ерік Ларссен

«Hell Week», або «Пекельний тиждень», — це назва програми тренування солдатів, яка передбачає серйозні фізичні та психологічні випробування. Ерік Ларссен розробив цивільний варіант цієї програми для звичайних людей. Його твори — це своєрідний копняк для тих, хто залежався на дивані та пливе за течією. Вони спонукають вийти зі звичного кола повсякденної рутини і побачити нові горизонти. Досягати вершин і виборювати своє щастя в обставин.

Особливість українського видання в тому, що це два в одному. Це нова редакція, в якій зібрано найголовніше з двох попередніх книг («No Mercy» та «Hell Week»), а все другорядне відкинуто. Крім того, тут з'явилися розповіді людей, які пройшли «пекельний тиждень», та нові поради. Інформація подається по-військовому чітко, стисло і лаконічно. Книга добре структурована, тому все важливе добре сприймається і відкладається у голові. Водночас вона невелика, і її можна прочитати одним духом — у вихідні чи під час подорожі.

ЦИТАТИ З КНИГИ

Успіх у голові
Успіх починається у вас в голові. Якщо ви не втрутитеся, ваш мозок робитиме, як йому зручно: розсядеться на дивані і буде клацати по каналах невдачі. Ви це знаєте. Ви вже потрапляли в це хибне коло. Що довше ви сидите на дивані, то важче зробити таку просту річ, як натиснути пальцем на кнопку вимкнення, підвестися та піти робити щось інше. Слід зусиллям волі відірватися від нескінченного ряду картинок невдачі. Потрібно нав’язати собі думки про те, як все може бути добре, а потім повірити, що так і буде.

На повну силу
Я часто кажу, що пекельний тиждень і його метод становлять комплексний підхід до самовдосконалення. Він діє на розум і тіло, на емоції та інтелект, на внутрішній діалог і той, що ведуть із навколишнім світом. Через те що він працює на стількох рівнях, збагнути його ефект може бути непросто. Але, якщо ви діяли зі стовідсотковою віддачею, запевняю: прогрес не забариться.

Memento mori
...Вважаю смертність однією з найпотужніших мотивацій, які ми маємо. Я часто подумки повертаюся до того факту, що, як і решта людей на планеті, одного дня помру. Навіть змальовую себе у той фінальний момент, коли час зупиняється і все закінчується. Я усвідомлюю, що це може статися будь-якої миті, але дозволяю собі уявити якнайкращий сценарій, коли смерть застає мене старою людиною, що прожила довге насичене життя. Я питаю себе, чи пишаюся цим життям, чи досягнув у ньому всього, чого хотів.

Мета — ваш дороговказ
Якщо не нагадувати собі про мету, вас неминуче затягне назад до зони комфорту. Напевне, знайдеться чимало людей, яким цілком досить добре виконувати свою роботу тут і тепер, але заглядати наперед набагато захопливіше. Думки про майбутнє та розуміння напрямку, в якому рухаєшся, забезпечують вам ту крихту мотивації, яка дає змогу раз у раз обирати успіх.

Наука пекельного тижня
Як переконати людей у тому, що вони здатні змінитися? Як змусити їх розкрити свої сильні сторони? І тут я згадав про пекельний тиждень. Щоразу, коли я зустрічаюся з колишніми військовими, чи то з хлопцями, з якими разом служив, чи то з цілковитими незнайомцями, мова рано чи пізно заходить про пекельний тиждень. Кожен, хто набув цього досвіду, проносить його крізь усе життя. Люди описують певні епізоди тижня з найменшими подробицями. Часто їхні розповіді пов’язані з моментом, коли вони ледь не зламалися, та якось перебороли себе. Минають десятки років, але стійкість, яку вони відкрили в собі в ту хвилину граничної скрути, залишається в центрі їхнього «я». Коротко кажучи, наука пекельного тижня — це раз і назавжди.