П`юріті — Джонатан Франзен
 |
Быстрый заказ Быстрый заказ — это заказ 1 товара в 1 клик! |
|
Описание
Джонатан Франзен (нар. 1959 р.) — відомий американський письменник, у 2001 р. удостоєний Національної книжкової премії США (National Book Award). У видавництві «Фоліо» 2012 р. вийшла друком його книжка «Свобода».
Роман «П’юріті» побачив світ 2015 р. й одразу набув читацького розголосу. Позаяк у його назву покладено ім’я головної героїні, яке перекладається як «чистота», одним із головних питань роману є те, що ховається за фасадом краси, чистоти і світла. Дівчина, що не уміє контактувати з оточенням, яка безуспішно шукає свого батька і страждає через те, що стала для своєї матері єдиним сенсом життя… Східноєвропейський хлопець, який перетворився на відщепенця в «ідеальному» суспільстві… Журналістка, що болісно прикута до людини, яку не може покинути, хоча й кохає іншого чоловіка… Навіжена донька мільярдера, що мріє стати авангардною художницею, але абсолютно не пристосована до реального життя… Хто ці люди одне одному? Проте їх пов’язують невидимі нитки, які у фіналі роману зшиють клаптики сюжетів в одне ціле…
***
Піп мала намір дати своїм батькам дві години наодинці, втім, насправді це було близько чотирьох. Спочатку вони з Джейсоном поїхали до парку штату та зайнялися коханням на задньому сидінні автомобіля. Потім, коли нарешті їм вдалося одягти свої штани, їм довелося їх зняти та зробити це знову. Після цього вони повечеряли у «Дон Кіхоті», де грала місцева кавер-група «Підозрілі характери». Коли настав час іти, група почала грати пісню, під яку не можна було не станцювати, — задушевну мелодію для дівчат.
— Ненавиджу лірику, — сказав Джейсон танцюючи. — Ненавиджу корпорації за оренду автівок, а ще…
— Чарівна пісня, — сказала Піп танцюючи.
Вони танцювали ще півгодини, поки йшов дощ та піднімався рівень Сан-Лоренцо. Джейсон був слабким танцюристом, розсудливим, і Піп дуже подобалося, що він може робити те, що робить, і що вона може робити так само і не думати, просто рухатися, просто бути щасливою. Коли вони нарешті вийшли з клубу, дощ ущух, а дороги були порожні, ніби на краю світу. Під’їхавши до провулку її матері, вони побачили Чоко, який стояв з лимоном у роті біля навісу, а його хвіст з шумом розсікав повітря. Джейсон дозволив машині підкотитися та зупинився на під’їзній доріжці.
— Отже, — сказала Піп, — приїхали.
Отзывы
Новости
Написать отзыв
Задать вопрос