Секрети мозку. 12 стратегій розвитку дитини — Деніела Сіґела та Тіна Брайсон

Процес виховання досі виснажує вас? Дитина поводиться агресивно, вередує чи влаштовує істерики? Завдяки порадам Дена й Тіни ваше повсякденне спілкування з дитиною стане захопливим і допоможе їй зростати гармонійною особистістю. Потрібно лише усвідомити особливості роботи мозку дитини. Із книжкою, яку ви тримаєте в руках, це під силу і дорослим, і малечі.

Захопливий текст і цікаві сюжетні ілюстрації допоможуть навіть дошкільнятам зрозуміти себе, свої почуття та поведінку, а отже — навчать їх самоконтролю. Ця книжка проведе вас лабіринтами лівої та правої півкуль, підніме з нижнього поверху мозку на верхній, ви знайдете схованку дитячих страхів і зазирнете у свідомість. А дванадцять дієвих стратегій підкажуть, як виховати успішних, турботливих, упевнених у собі дітей.

ДЛЯ КОГО КНИЖКА

Книжка буде корисною батькам, вихователям, учителям, а також усім, хто цікавиться дитячою психологією та вихованням.

ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА

Деніел і Тіна не лише пояснюють, як розвиток мозку дитини позначається на її поведінці, а й подають 12 революційних стратегій виховання, емоційного й інтелектуального розвитку дитини від народження до 12 років. Ця книжка допоможе батькам упоратися з різноманітними проблемами, пов’язаними з вихованням дітей.

ПРО АВТОРА

Деніел Сіґел — доктор медичних наук, професор клінічної психіатрії Медичної школи Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, один із керівників Дослідницького центру усвідомленості, дослідник Центру культури, мозку та розвитку, виконавчий директор Інституту Майндсайт.

Тіна Брайсон —докторка філософських наук психотерапевтка Асоціації дитячих і підліткових психологів Аркадії, Каліфорнія, директорка з роботи з батьками Інституту Майндсайт.

ЦИТАТИ

Як і весь організм, ваш мозок не зможе працювати належним чином доти, поки його окремі частини не працюватимуть скоординовано та збалансовано. Ось чим займається інтеграція: вона координує і врівноважує окремі частини мозку й пов’язує їх у єдине ціле. Легко побачити, коли ваші діти не інтегровані: їх переповнюють емоції, вони спантеличені й метушливі. Вони не здатні спокійно й адекватно реагувати на ситуацію. Істерики, нервові зриви, агресія та багато іншого, із чим ми стикаємося під час виховання та в житті, — це результат низької інтеграції, також відомої як дезінтеграція.

Коли дитина засмучена, логіка часто не працює доти, поки ми не відреагуємо на емоційні потреби правої півкулі мозку. Ми називаємо цей емоційний зв’язок «налаштуванням», що означає наш глибокий зв’язок з іншою людиною та допомагає «відчувати, що вас відчувають». Коли батько й дитина налаштовані одне на одного, вони відчувають єднання.

Коли ми описуємо словами наші неприємні й болісні переживання — буквально називаємо речі своїми іменами, — вони часто стають менш неприємними та менш болючими. Коли ми допомагаємо нашим дітям називати їхні болі та страхи, то допомагаємо їм контролювати їх.

Щоразу, коли ми говоримо: «Переконай мене» або «Запропонуй рішення, яке задовольнить нас обох», ми даємо нашим дітям шанс навчитися розв’язувати проблеми і приймати рішення. Ми допомагаємо їм розглянути наслідки своєї поведінки та думати про те, що хочуть і відчувають інші. І все це завдяки тому, що ми знайшли спосіб залучити верхній поверх мозку, замість дратувати нижній.

Великою спокусою для батьків є прийняття рішень замість дітей, щоб вони не припускалися помилок. Але нам потрібно частіше давати їх можливість вирішувати самостійно. Прийняття рішень потребує від дитини так званого «виконавчого функціонування», яке з’являється тоді, коли верхній поверх мозку зважує різні варіанти. Розгляд кількох альтернатив, а також наслідків вибору кожної з них, дає можливість верхньому поверху мозку дитини потренуватися, стати сильнішим і працювати краще.

Без розуміння того, що відбувається в їхньому мозку загалом, діти будуть у пастці чорно- білого, наче серед повторення старих телепередач, які ми дивимося знову і знову. Коли вони мають повну емоційну палітру, то можуть переживати події у яскравих барвах глибокого та чутливого емоційного життя. Таке навчання інтегроване в щоденне спілкування з дітьми й починається ще до того, як вони навчаться говорити.